Так важко залишатися людиною,
поміж щоденних зрад і сподівань,
втішаючись лиш думкою єдиною -
прийде кінець усіх земних страждань.
Так важко усміхатися крізь "боляче",
удаючи, що те саме в житті,
давитись, усміхаючись, від горечі
і плакати, коли шумлять дощі.
Так важко говорити, що забулося,
коли у пам`яті не стерти до чиста...
В руках чужих як птаха стрепенулося -
спинилось серце. Чи жива Душа?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503872
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Ксенія Фуштор