Кричала мати, схаменіться,
За що невинну ллєте кров,
Навкруги добре роздивіться,
Хто вигоду в тому знайшов?
Невинна кров, її дитина,
Її надія і опора,
Немає вже у неї сина,
Ворог, мов невидима потвора.
Свої глядять цебе велике,
Купають в розкоші завзято,
Обличчя в багатьох дволике,
Брехні і блуду там багато.
Кричала мати – «чуєте, люди,
Для чого бійня, схаменіться,
Хто кров змивати скажіть буде?
Усі до Бога поверніться».
Кричала мати – плакало небо,
Дощ лив, не було йому впину,
– «Не треба люди, прошу не треба,
Прости за смерть коханий, сину.
Прости, не вберегла, не відкупила,
Ти повернутись обіцяв,
А я все Божу Матінку просила,
Щоб усі кулі обминав.
Не вберегла моя любов,
Нахабна смерть тебе забрала,
В її обійми ти пішов,
А я, немов примара стала.
Для кого треба розкажіть?
Невже таку старість чекала?
За що син у труні лежить?
На чиї руки кров та впала»?
Кричала мати, плакали люди,
Летів у небеса той крик,
Скільки ще бійня тривати буде?
Не сотня жертв в тій бійні лік.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/729-krichala-mati.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503844
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.06.2014
автор: Антоніна Грицаюк