Так мало вирости в собі,
І так багато зрозуміти...
Горіх,що відродив віки,
всихає,відпадає віття.
Так мало відболіть печаль,
І так багато взріти оком...
Садами вквітчена земля,
Біліють цвітом коси.
Так мало всупереч любить,
І так багато її втратить...
Дорога Всесвіту цнотить
Ховає зорі в росах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503661
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Плискас Нина