Балкони розкрито. І сни догорають.
Прислухались в небо замріяні верби.
Мовчання та спокій мені нагадають
що я вже як місяць існую без тебе.
Як Місяць існую. На ліжку зім"ято
од тебе важкий та зволожений подих.
І скрип од дверей мені зможе награти
твій крок на моїх бетонованих сходах.
Твій крок надлегкий. Світло падає клином
на ока примружений вхід в позапростір.
І спогад про тебе легким тополиним
подразненим пухом лягає на простір.
Я жив як раніш. Це незмінні шляхи.
У тобі моя зупинилась потреба.
Лиш блиском ночей ці холодні дахи
мені нагадали про місяць без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503488
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Невідомий Автор