Ви зимнього вечора врешті заснете,
А Григоров мається знову в відділенні.
Два пальці
правиці
стирчать
пістолетом,
У лоно жіноче націлені.
Так честь віддають,
звівши пальці до скроні.
Так пальці тримають,
щоб перехреститися.
У нього долоні,зігріті у лоні,
Всечасно у русі,
якщо придивитися.
В задумі
за матір й дитину постійно.
Пологи –то щастя,
та через напруження,
Де лікаря руки слугують надійно.
Шанують їх люди,звичайно,заслужено!
Хто пам’ятник зводить вождям і партбонзам,
Та псевдогерою,ідейному олуху?!
Воздвиньмо у сквері ми пам’ятник з бронзи
Герою, йому акушер-гінекологу!
Два пальці
правиці
нехай
пістолетом…
І буде
пророчено мною
й проречено:
Вмить квіти знесе у пахучих букетах
До рук гінеколога
вся Віньковеччина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503356
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: СавчукМикола