Розбите покоління,
Палаючі серця.
Ховаємось у тінях,
Не бачимо кінця.
Ми прагнемо горіти
Сузір’ям вдалині.
Не дай нам лише тліти
Пилинкой на Землі!
Дитя нового часу –
Кінець старих надій.
Не слухає наказів
Лиш чує голос мрій.
Зростає, попри опір,
Потік шалених сил
У векторному полі
Заряджених світил.
Доросле покоління,
З тривогою за світ,
Викорчує з корінням
Дітей цих нових цвіт!
Не в силах зрозуміти
Що же в них живе,
Лиш правда до їх серця
Дорогу прокладе.
І хай весь світ повстане,
Хай палить з чорних дір.
Ніхто не переможе,
Чий шлях лежить до зір.
І в нас живе надія
Що все лихе – мине.
Ми нове покоління,
Безстрашне. Зоряне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503280
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: mereine