Я втікаю від себе,
бо життя наче цирк Шапіто,
Ти у ньому влітаєш
у вогненне кільце ніби тигр.
Є нагальна потреба
повернути себе, бо ніхто
Тут тебе не признає,
якщо знов не відбудешся ти.
А це щемно і важко,
бо потрібно примусить в собі
Не боятися болю
і скакати в огонь до нестям,
Без надії на краще,
в плині світу весь час й боротьбі,
Позабувши про волю
і майбутнє спокійне життя.
Я іще не відбувся,
через це я ізнову прийшов.
Я людей цих не знаю,
та навчусь їх любить й берегти.
Хай тут хмарно і пусто,
хай тут горе і капає кров,
Я себе поміняю
і дістанусь своєї мети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503194
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: Мірошник Володимир