Літній ранок росу п‘є так жадібно,
Небо сонцем всміхається радісно,
Ліс хизується квітами й фарбами,
І дарує нам кошик зі скарбами…
Гай березовий щебетом повниться,
Хор пташиний дощем не тривожиться,
Вітер сонно на гіллі гойдається -
Знов природа зі сну прокидається…
Срібним дзвоном, священними гамами,
В небо линуть молитви над храмами,
В церкві люди до Бога звертаються,
В пісню сльози і біль виливаються…
Розмовляю очима з іконами -
Не рахуються люди з законами!
А чи будуть за зраду покарані,
І за вбитих солдат та поранених?
Рій думок в голові не вгамується -
Рідний край ворогами плюндрується!
До ікони я щиро молилася,
Щоб війна в Україні скінчилася!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503141
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО