Пропала я, мабуть, навік пропала, -
У райський сад зненацька забрела.
Не знала я, ой, лишенько, не знала,
Що не одна у тім саду була.
Не відала, що зустріч таємнича
Переверне усе моє життя.
Що там мене негадано покличе
Той голос, що дарує забуття.
Не думала, що вирветься на волю
Раніш слухняне серденько моє.
Тепер люблю, люблю його до болю,
То холодно, то гаряче стає.
Сама себе, сама себе згубила, -
У райський сад зненацька забрела.
Тепер без нього жити вже несила, -
Навіки йому душу віддала!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503134
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: Ірина Хміль