(Автори: Марина Лонська та Dreamer)
Кажуть мудрі: ніколи не пізно.
Та не всім вистачає розуму.
Незважаючи на катаклізми
І поривистий вітер з грозами
Попрямуємо...Хай нерозажливо,
Мов по бруківці старого міста,
А воно поглинає заживо
І назад не поверне, звісно.
Та як тільки вогні запаляться,
Не підвладні ні часу, ні простору,
Сивий старець знов візьме палицю.
Містом, мов по безлюдному острову
Дефілює безсоння суперниця,
Не знімаючи темної маски.
Знову старості привидом стелиться,
Завдавши безсмертю поразки.
Обернись, упізнаю тебе в лице,
Зламавши навколо усі мармурові стіни.
Твої очі налиті простим свинцем.
Колись тебе на яву я зустріну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503126
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.06.2014
автор: Fallen angel