Талант

                                                                                                     

    Ти  заздриш  моїй  вдачі-  спокійній  і  терплячій.  Не  заздри  і  не  намагайся  бути  такою  ж-  тобі  це  не  вдасться.  Щоб  досягти  такого  ж  ступеня  внутрішнього  спокою,  який  маю  я,  потрібний  від  народження  особливий  талант.  Це  талант  людини,  яка,  нав’язавши  своїм  друзям  річ,  що  лежала,  непотрібна,  роками,  наступного  дня  з  жахом  і  соромом  виявляє,  що  ця  річ    знадобилась  їй  самій,  і  тепер  їй  потрібно,  червоніючи,  просити  її  назад.  Це  також  талант  жінки,  яка,  не  знайшовши  вранці  своїх  панчіх,  похапцем  натягує  інші,  з  діркою  на  пальці,  а  це  означає,  що  того  самого  дня    життєві  шляхи  неминуче  приведуть  її  у  взуттєвий  відділ  магазину  або  в  гості,  де  в  коридорі  їй  запропонують  перевзутись.
    А  ще--  це  особливе  везіння  жінки,  яку  після  виписки  із  столичного  роддому,  де  на  порозі  стоїть  чоловік  із  квітами  (сестри  вже  обдаровані)  і  новонароджений,  накритий  серпанком,  вже  у  нього  на  руках,-  повертають  із  дитиною  назад  у  палату  ще  на  добу  через  те,  що  гардероб,  де  лежать  запхані  кимось    у  наволочку  її  зимові  чоботи  і  шуба,  зачинено  на  замок  і  ні  в  кого  немає  ключів,  а  гардеробщиця-на  півставки  і  вже  пішла  додому.  Казали,  що  такого  “щасливого”    збігу  обставин  там  досі  не  траплялось.  Я  проплакала  цілу  ніч.
   Хіба  ти  могла  би  придумати  і  влаштувати  для  себе  щось  подібне?
    Приміром,  щоб  за  день  до  відльоту  в  Канаду  ти  після  тривалого  чекання    біля  голандського  посольства  за  транзитною  візою  потрапила  б,  нарешті,  у  заповітний  зал,  де    працівниця  посольства  недбало  відкинула  б  назад  твій  останній  10-  доларовий  папірець,  тому  що  на  ньому  не  той  рік  випуску,  який  вони  у  посольстві  визнають
-Він  фальшивий?
-Нет,  но  пойдите  попробуйте  купить  что-нибудь  на  него  в  коммерческом  киоске!
-?!
   Після  того,  як  ти  знесилено  заплачеш,  треба  почути:  “Видали  мы  тут  истеричек!  Катитесь  вы  в  свою  Канаду,  чтобы  духу  вашего  здесь  не  было!”
    О,  до  цього  всього  треба  мати  велике  щастя,  яке  дається  тільки  вибраним!
    А  тепер  не  питай  мене,  куди  я  йду,  тому  що  я  йду  до  “Гуд  вілу”  купляти  річ,  яку  сама  вчора  туди  віднесла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503111
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: Вікторія Т.