Покохай мене так,щоб від щастя я завжди всміхалась.
Щоб коли ти торкнешся до мене-дощі зупинялись.
Покохай,щоб я в небо без крилець завжди піднімалась.
Покохай так як я...Та ми навіть і не цілувались.
Прошу...Прошу тебе...Не просять кохання,з долонею
Протягнутою.Кинь хоч трохи і я повертатимусь
За своєму,без тебе лише прожитою долею...
Чи щаслива?..Буду сміятись...Хоча б намагатимусь...
Іду.Не до тебе...Хіба так тобі і хотілося?
Чекаєш листів,що ніколи тобі не писатиму?
А дощі зупинялись...Скільки думок ще вертілося...
Та про тебе думки ніколи в житті не спинятиму...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502862
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2014
автор: Відочка Вансель