Шіснадцята нуль нуль. Холоне кава.
І ти сидиш, спустивши мовчки голову.
Питання руба - де твоя заграва?
Що малював і вийшло наче здорово...
Сімнадцята нуль дві...Годинник цокає.
І стрілки знов розводять, як мости.
Собі дать раду? Тільки б не сполохати,
А просто зачепити - і піти.
Піти у тінь, всміхнувшись поза часом,
І ,як абетку ,вчити видихать....
Ти думав, що усе на світі сказано.
Та помилився. Звуків ціла рать...
Маленькій дівчинці твої насняться вчинки,
І кожен крок насниться хоч-не-хоч.
У жменю поклади їй три хустинки,
і голову їй більше не мороч.
Дев'ята ранку. Світ лишився грані,
І колесо котилось уперед.
Хустинка перша - то її незнАння.
Хустинка друга: спогад-кулемет.
А третя ще ж залишилась хустинка?
На ній ні вишивки, ні бісеру нема.
Загорнута майбутнього хвилинка,
Яку їй малював ти задармА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502754
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 02.06.2014
автор: Fallen angel