Чуєш, як плаче твоя гітара?
Проводить її до твоїх же дверей.
Сьогодні - востаннє. І зникне, примара,
У тіні чаруючих днів-галерей.
Немає рятунку, і води солоні
У напрямку моря собі розляглись.
Той спогад ти можеш вмістить у долоні,
Аби ж він не мучив обох вас колись.
Колись...Серед моря обману й відрази,
Її ти згадаєш розмите лице.
Вона не тримала ніколи образи.
Мабуть, ви обох поплатились за це.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2014
автор: Fallen angel