«Осоружний Господеві кожен гордий серцем»
(Пр.16,5)
Горді очі живуть в хмарочосах
Землі не бачачи своєї,
Душа у них холодна й боса,
Вони щасливі ,що не бачаться із нею.
Не знають милувати і просити,
Пихатістю затьмарене їх серце,
Вони не знають ,що таке простити,
Їм не під власне стати нижче себе.
У гордості немає покаяння,
Спустошує всю душу і руйнує ,
Вона завжди права і без вагання,
Над світом всім безжалісно хизує.
Ти віджени її від свого серця,
Вдягни у чорні окуляри горді очі
Бо це душі отрута смертна,
Нехай помре в безденній ,темній ночі.
1.06.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502728
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2014
автор: леся квіт