Взагалі, на тій стороні – там тихіше, вони не запарюються всіма комунальними проблемами, у них у всіх є декодери, курва, декодери, і вони сублімують тишу, наче в статевовому акті, дозволяючи їй проникнути у рідкому стані у всі ті шпарини самосвідомості, де їй врешті і місце. А потім лише за мить і у всіх наступає цей мовчазний синерезис, так же неконтрольовано як передчасна еякуляція, і вони ходять наче обкурені нарики після якогось якісного голландського креку, похитуючи головами як раста Марлі, і слухають свій піднебесний даб. І кожен з нас потрапляючи туди стає частинкою цієї незвіданої психлікарні з обірваною нейроглією, отримує свій декодер і налаштовується на це їхнє незрозуміле зомбі-фм, і вторить похитуючи головою, наче корейські дітлахи на уроці математики.
«Що з ними не так?» - думає Бог, дивлячись зверху на цих накурених адептів, потім помічає серед них Євангеліста із «Вартовою баштою», і починає сміятися вголос.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502444
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин