Метеликом злетить кохання неосяжне,
сплітаючи думками нічні перетинання.
До тебе тягне як магнітом дивовижним,
я в тиші шепочу любовні заклинання.
До тебе йду, ховаю потай хвилювання,
та мрію зазирнути у твої кохані сірі очі.
Я чарівницею залишуся до ясного світання,
даруючи торкання п`янкої в зорях ночі.
Не обминеш ти моїх палких поцілунків,
я так розкидаю свого чаклунства камінці,
що з головою поринеш в буревій потоків
у пристрасті лише на відстані руки.
Повернуться усі метелики до ліхтарів,
від мого серця вже твоє не відірвати.
Я – спадкоємиця чаклунів - мольфарів,
та зілля приворотне можу готувати….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2014
автор: Ниро Вульф