Здається від знемоги помираю...
Неможу ні писати, ні ковтати
свої рядки - останні ноти раю.
Чекаю у думках своєї страти..
Здається більш не вмію говорити.
Мов язика відрізали безжально.
У голові прокручую всі миті...
моє життя було таким банальним...
Пробачте всі ! за все мене пробачте!
Я був не вартим жити в цьому світі..
Не згадуйте про мене і не плачте!
Моя душа не на своїй орбіті.
Тримайтесь так, як я не міг триматись!
Живіть, і пийте це життя без краю..!
Прийшов мій час назавжди попрощатись.
Пробачте! Прощавайте! ..Відлітаю..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502245
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Любомир Винник