Пливу за туманом у спокій
І скрізь нього бачу маки червоні,
Бачу: у небі планерує сокіл -
Бачить мене як на долоні.
Візьми мене, сокіл, до себе,
Розчини мене у свисті крилами,
Трьохмірне даруй мені небо,
Щоб луки і ліс пливли килимами!
Та сокіл не хоче мене почути -
Він в небі не заради мене,
І я дивлюся на хмар кучугури -
Бачу перемоги знамена.
Спокій: туман стелиться полем,
Насичений подій біллю та сміхом,
Століття йдуть під їх конвоєм.
Та Україна живе вже не тихо!
К.
30.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502238
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Левчишин Віктор