Коли поїзд на стиках гуркоче,
Навівається смуток у вікні -
Поринаю у смуток охоче,
Щоб почути у собі Голоси.
Їх прозорість чарує немовби,
І їх пророцтва немовби пливуть
Із глибин Потойбіччя назовні,
Освітляючи буття каламуть.
Та їх краса мене не лякає,
Хоч і лягає на серце печаль,
Я тягнуся дло їх небокраю,
Де ховається, як кажуть, Грааль.
К.
15.03.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502015
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Левчишин Віктор