Не жебрай копійок в людей.
Де розум був, коли лягала спати?
Не розумієш ти простих речей.
Мабуть, ніколи вже не будеш знати.
Де тіло рідне загубила,
Що пило молоко з грудей?
Хоча, напевне, в озері втопила.
Сховать хотіла од людей.
А може й не одно, а троє-п'ять.
Хто знає скільки їх на світі було.
Ніхто цього й не хоче знать.
Їх в озері давно накрило мулом.
Хай вб'є тебе, хто породив.
На світ пустив таку дитину.
Хоч, може, й сам отак бродив,
Зігнувши гаком спину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501927
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Андрій Гуцько