[i]– Після моєї смерті співатимеш мої пісні... –
Ігор БІЛОЗІР Володимиру ПИТЕЛЮ – тепер
провідному солісту ансамблю “Ватра”– під час їх першої зустрічі
(Володимир Питель)[/i]
Нехай через сто днів, сто днів
і орхідеї в’януть;
літа покосом на стерні –
в них пам’ять не зів’яне.
Так мало ти мені сказав –
почув я так багато,
мабуть, свою ти долю знав
й за пісню вже змагався.
[i]Допоки бачу небеса ясні,
горітиме в моєму серці ватра,
мені ти заповів свої пісні,
твій заповіт виконую я свято.[/i]
Нехай сто раз: до дна, до дна –
залишиться хоч крапля;
з-поміж усіх пісень твоя
бодай на краплю краща.
Й нехай всі догорять свічки
і квіти всі зав’януть,
вінок залізний навіки
і пам’ять, що не в’яне!
[i]Допоки бачу небеса ясні,
горітиме в моєму серці ватра,
мені ти заповів свої пісні,
твій заповіт виконую я свято.[/i]
Створено 24 – 30. 03. 2002 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 81 - 82.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501893
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Т. Василько