Я не поЕт. А просто тінь, якогось, вже можливо мертвого поета.
Що жив століття до... або до того, як була створена планета...
Він крізь зірки, пекуче сонце й буревії - кричав мені свої слова
Та він не знав, що я не вмію, тим бути, ким би не змогла.
Прости мене шановний пане, я не із тих, які творці.
У мене зовсім інші плани; живу за їх відсутності.
Міняю: їжу, колір, смак, країни, віросповідання...
Ми всі помремо, просто я - сірник повільного згоряння.
В моїй душі багато смутку, а в голові пусті слова.
Без музи, творчість – проститутка. Шукає тих, кому б дала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501775
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: ЕТ