ЧЕРГОВА РОКОВИНА…
Чергові роковини жахливих подій.
Свічка блимає тьмяно, на моїм підвіконні.
І за темною шибкою, в марі нічній,
Ніби постаті ходять, примари безсонні.
Бачу темні очниці, западини щік,
Тіні просящих рук і голоднії очі!..
Постає у всій суті двадцятий той вік.
Вік ганебного рабства і страшної ночі.
Ніч голодного мору упала на нас!
Недороду не було! Земля -бо, -родюча!
Був великих недолюдків зоряний час,
Була воля Тирана - жахна, неминуча!
Забирали в людей все, що з їжі було:
Від горнятка в печі, до дрібної зернини…
Голосило у відчаї бідне село
І глухим було небо до плачу дитини!
І що страшно: людей грабували -свої!
Оті самі, що звали себе «активісти».
Були зброєю ката, оті -хохлуї!
Мали з чого, підлота, пиячить та їсти!
А село вимирало! Конало село.
По шляхах неозорих тяглися селяни…
Та кордон перейти неможливо було:
Не пускали до себе людей, росіяни.
А якщо і вдавалось кому перейти,
То, такі ж самі люди - прості, їх ловили,
І, частіше, - вбивали…Чи можна простить,
Те, що ці - «православні» з братами робили?!
Але я, - не суддя! Цілих вісімдесят,
Над стражденним народом, років пролетіло!..
Вже немає кого ні судить, ні спитать,
Та весь жах пережитий ввійшов в моє тіло.
З малих літ я слабую: всім тілом слабий,
Хоч до давніх подій не причетний, дотично.
Через довгі літа мене голод добив:
Не тоді, - напряму, а тепер - генетично!
Чергові роковини жахливих подій.
Свічка блимає тьмяно на моїм підвіконні.
І за темною шибкою в марі нічній,
Просять їсти голодні. Примари безсонні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501718
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: dovgiy