Ще ніколи, здається, акації
В травні буйно отак не цвіли!
Ну, а ми на прощальне побачення
З гіркотою й надією йшли.
Місто все захмеліло від пахощів,
Що цілющі, неначе бальзам.
Збожеволіли бджілки від радощів,
Поцілунки дарують квіткам.
Ось старенька прабабця-акація,
Наче в юності, «жару дала»!
То ж, найбільша від бджіл делегація
На прийомі у неї гула.
І, дурманом солодким захвачені,
Охололі серця ожили:
Цілувались, як в перше побачення.
Розлучитись ніяк не могли!
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2014
автор: Ніла Волкова