я був певен: вона знає що робити далі
і має для цього попередній план
це схоже на процес водіння автомобіля
вчасно натиснути педалі:
щеплення а потім газ.
вона випередивши все продумала
чи то так гадав лиш я.
та коли торкався її то забував
про всіх і навіть своє ім'я.
а потім згадував.
їхав додому за місто.
піклувався про маму
з братом ділився грішми.
та варто було зустрітись з нею поглядом
і ми знову замішували те саме "тісто".
впевнений: вона б чекала мене з
війська, війни (боронь Боже) чи навіть якої неволі.
писала мені листи і запитувала
чи є у нас вдосталь зброї
для захисту.
не зрадила в жодному разі
і молилася аби Вберіг мене
від смертної долі .
а я б завжди повертався
заради її очей, тепла і любові
бо лиш вона допомагала вижити
і не здаватится в житті, як на полі бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501635
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Іванка Костів