Я і дощ, обоє на дорозі,
На серці сум, гірка печаль,
Тріпоче серце, воно в тривозі,
Душа спочити хоче, мов Святий Грааль.
На небі десь з’явилось дві ворони,
Полинули до хмар, так, навмання,
Там в далечінь стріляють все патрони,
І відбирають у людей життя.
Країна знедолена стоїть, немов прикута,
Плач матерів і батьківська сльоза,
За що скажіть для неї ця спокута,
При живих дітях, мовби сирота.
Продали душу та скажу не всі,
Ті, хто трудивсь не покладаючи рук,
Як віл все тягнуть вони у ярмі,
Хоч натерпілись за життя тих мук.
Хмари летять, а я за ними,
Я їх не можу зупинити,
Прошу все миру для країни,
Навіщо кров невинну лити.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/714-ya-i-doshch.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501631
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Антоніна Грицаюк