Спить малесеньке дитятко,
І велике слоненятко.
Мала мавпочка і зайчик.
Він побив маленький пальчик.
Я його на руки взяла,
В носик ніжно цілувала.
Мама кличе мене спати,
Хочу зайченя забрати.
Вкласти в ліженько біленьке,
Хай поспить моє рідненьке.
Тільки ліжко розстелила,
Зайчик втік.Я в ліс ходила.
Стала в білочки питати,
Де це зайчикова хата?
Та нема в нього хатинки...
Плачу.Мокра вже хустинка...
Як матуся не втішала,
Казочки розповідала...
Я не можу вночі спати...
Іду зайчика шукати...
Всіх покличу?Хто зі мною?
Не заблудимось.Весною
Я підсніжники шукаю.
Зайченя своє гукаю.
Хто не буде вночі спати-
В ліс піде мене шукати.
А я зайчика малого,
Найріднішого такого...
Не кажіть,що я не спала...
Зайченятонько шукала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501626
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Відочка Вансель