Усі в житті ми пацієнти долі,
Думки хворіють наші й почуття,
Але коли вже тіло рве від болю,
Тоді до лікаря приходим з каяттям.
Спасаючи своє зотліле тіло
Із наріканням на ввесь білий світ…
Якщо у лікаря ще є небесні крила,
То головне не ліки,а візит.
Багато в медицині тих безкрилих,
Невірних місії священній , лікарів,
Та я благаю,не ганьбіть їх сили,
А в Бога їм прозріння попросіть.
Бо це важка ,тернистая дорога,
Чуже життя у руки свої брати,
Два лікаря духовний і тілесний,
Єдине ціле,варто пам’ятати.
27.05.14р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501623
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: леся квіт