На порозі осінь, осінь –
золота обручка;
вітер пестить крони сосен,
їм цілує ручки.
Обручем на небі сонце
і ген всі планети –
не зів’яне зелен-сосна,
не зав’яне небо!
Де загати і де кладки,
стежку прокладаю –
ти і я одної гадки,
як знайти – не знаю.
Заобручені Говерла
і Високий Замок,
видивляю тебе зверху –
вийди ж бо на ґанок!
Осінь, осінь вже у Львові,
а зима в Карпатах –
ми були з тобою в змові,
нащо це ховати?
Де навіяв вітер зілля,
там цвіте рум’янець –
на весь світ буде весілля
і найкращий танець.
Створено 10. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501601
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Т. Василько