Мій брат не вернувся з війни
Світла пам’ять брату Антону Івановичу Мартиненко,
якій не вернувся з фронту
Мій брат не вернувся з війни,
Скорбіли і тато, і мама,
Тужили брати мої й сестри –
Мій брат не вернувся з війни.
Він був молодим і веселим
А очі мав сині, як небо.
В житті полюбляв увесь всесвіт –
Він був молодим і веселим.
Чекала його наречена,
В віконце щодня виглядала.
Листи в нікуди відправляла –
Його наречена чекала.
А він не вернувся з війни,
Скорбіли і мама, і тато,
Тужили брати мої й сестри,
Тужила його наречена,
А він не вернувся з війни.
І де ж ти лежиш, рідний брате?
Чи є хоч у тебе могила?
Немає вже мами, і тата,
Твоя наречена забрата,
І де ж ти лежиш, рідний брате?
А нове життя скрізь буяє,
Багато людей є красивих,
Ось тільки очей твоїх синіх
Ні в кого, ні в кого немає,
Бо ти не вернувся з війни.
Не він ні я за все житя і подумати не могли, що почнеться нова війна - громадянська, братовбивча. Але почалася
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501590
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Зоя Іванівна