Коли повернулись дощі,
Осіли і гнів, і пил,
Я нагадую ВІЛ-носіїв,
З якими щоденно пив.
Дихаю у вікно,
Біле від сепсису зим,
Душа вигорає в ніщо,
Коли її повнить бензин.
Тіло нагадує мить,
Коли його повнить смерть,
Мені й від того болить,
Що знаю тебе наперед.
Думай, страждай, гори,
Іній мов атомний пил,
Падає листям згори
У трахею чужої зими.
Живи з ним, кохай, вмирай,
Ховай плавники у лусці,
Коли повернеться жаль,
Закінчаться всі дощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501551
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин