Я не писатиму - ти не чекатимеш,
й наші щоденно минатимуть дні ?
Скільки з тобою ми зустріччю маримо ,
може навідаєш мене вісні?
Ніжно цілунком впіймаєш ти посмішку,
долонею смуток і сльози зітреш.
Я не пручатимусь й не треба поспіху,
тижбо вісні і все можна, авжеж...?
Доля дарує політ до фантазії,
в якої не має звіданих меж.
Тож ми із тобою, як двоє оазисів,
чекаєм в безодні «інетних» мереж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501433
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Наталія Дим