[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9Gv0C1Xc1qc[/youtube]
Так просто, тихо і без болю
на літо вересень упав,
його любуюся красою
і слухаю, що наспівав.
[i]Приспів:[/i]
[i]А липи жовкнуть і шумлять:
роки ідуть, роки ідуть…
А поруч клени гомонять:
сини ростуть, сини ростуть![/i]
Я тут лише є заволока,
й цього мені не відвести;
синам – соколам карооким –
дано львів’янами зрости!
[i]Приспів.[/i]
Дивлюсь і бачу: лист спадає –
то не засмучує мене,
бо гілка вже весни чекає,
і доля нас не обмине!
[i]Приспів.[/i]
Помолодіє місто в квітні
і знову клени зацвітуть –
я посивію, та за квітнем
сини до неба доростуть.
[i]Приспів.[/i]
І вже сини синів народять,
і знову літо промайне,
й тендітна гілка віру зродить –
ніщо безслідно не мине!
[i]Приспів.[/i]
Створено 8. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 11
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
[i]Виконує Ігор Костів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501378
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: Т. Василько