Запам’ятай мене тепер, як я красива

Запам’ятай  мене  тепер,  як  я  красива,
І  знай  мене  таку,  як  я  в  цвіту,
Бо  квітка  зв’яне  –  стане  невродлива,
А  душу  не  побачиш  ти  мою.

Душа  невидима,  а  тіло  –  тіло  тлінне,
Воно  страждає  і  від  холоду  й  від  ран,
І  кремами  й  бальзамами  даремно
Стараємось  створить  собі  обман.

Ніхто  не  зміг  не  зстарітись  
І  жити  до  вічності  з  сивих  давних  –давен;
Бальзаму  вічності  ніхто  не  зміг  зробити,
Хоча  в  історії  багато  є  імен.

Отож,  дивись  тепер,  як  я  красива,
Запам’ятай  сьогодні  і  навік.
А  вже  тоді,  як  буду  невродлива
 Я  любуватимусь  на  онучків  своїх.

У  віку  пізнього  краса  своя  і  тиха,
Роки  збіжать  –  осяде  каламуть.
Отож,  якщо  на  старість  ти  подивишся  із  тиха
Оці  слова  згадати  не  забудь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501311
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: lubashka