Травневі грози звичні навесні.
І блискавка, і грім, і чорні хмари…
Пташок потому співи голосні.
Як сяє сонечко завжди опісля чвари!
Немов умилось все рясним дощем
І разом дружньо небу посміхнулось.
Свій шлях струмок шукає під кущем.
Береза мокрим листям ворухнулась.
Підсушує дерева вітерець.
З них капотить. Чомусь мені за комір.
Вода холодна, хай їй буде грець.
Вражає неба дивовижний колір.
Дзюрчить, шумить потоками бурчак.
Парує із городу на леваді.
Яругою планує стать рівчак.
І я йому у цім не на заваді.
Я йду в садок завжди після грози,
Аби помилуватись на дерева.
Повітря посвіжішало в рази.
Крайнеба наче габа перкалева.
На заході багряний небосхил –
Малює сонце нам прогноз погоди.
Я досхочу сьогодні ся напив
Повітря свіжого із присмаком свободи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501274
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: inkulinets