Я так сумую за Карпатами,
Там, де струмки блищать каратами,
За життєдайним лісовим повітрям,
Де сонце літнє - лагідне й привітне.
Де небо тішиться хмаринками,
А трави - чистими росинками,
Де так шанують люди вишиванку,
Та пригощають чаєм на світанку.
Аромить філіжанка травами,
В уяві виникає марево -
Неначе я біжу у ліс дрімучий,
До водограю, на високі кручі.
Цілющу воду п‘ю краплинами,
Милуюсь горами й долинами.
Мінорно б’ється серце в моїх грудях –
Не знаю, чи в Карпатах знову буду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501214
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО