У просторі вікна заглядало ,
Сонечко весняної пори,
Гомоніло ,променями грало,
Та скрипіли сумно ясени.
Бо вже відчували мить прощальну,
Зграйку треба у політ збирати,
А вони були такі веселі,
З ними було весело зростати.
Попрощались з ясенами діти,
Із сльозами залишили клас,
Обтрусили крильця,щоб летіти
У країну мрій у добрий час.
Серпантином стелиться дорога
У доросле і нове життя,
Скільки оббивали ми пороги
Рідна школо свого незнання.
Вчителі ,як голуби воркують,
Кожен шле батьківський заповіт.
Школо ми зустрінемось тобою,
Не сумуй пришлем тобі привіт .
Через роки злетимось родинно,
Із куточків різних, і країв.
Ти як завжди стрінеш нас гостинно,
Із сім’єю рідних вчителів.
25.05.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501155
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: леся квіт