Що твориться із нами, друже?
Чому ми стали ворогами?
Чому померло стільки люду?
Й не висихають очі в мами?
Як можна залишать сиріток
Чиї тати злягли за волю?
І убивати сина й дочку
Які ішли за кращу долю?
Невже, тиране, ти не бачиш
Що нашу волю не зламати?
І в тебе вибору немає
Як нам країноньку віддати.
Бо ця земля то - наша нива
То наші степ, і гори, й ріки
І є у нас багато сили
Щоб стали нашими навіки.
Напевно Богу теж потрібні
На небесах свої герої
Які відали душу й тіло
На славу воленьки святої.
Та прийде час і будуть, Люди
Молитви кожного почуті
Й відважні подвиги героїв
Ніколи не будуть забуті
Тож стіймо браття до кінця!
До переможного фіналу
Щоб наша рідная земля
Від ярма більше не стогнала
Щоб наші діти жили в мирі
І одне одного любили
Щоб нашу неньку Україну
Вони на рай перетворили.
Бо поки пекло тут панує,
І брат на брата йде у бій -
Не буде вільною країна,
Не знайде вона спокій свій.
Ми через кров, через
страждання
Дійдем до Волі і до Слави
Щоб був наш батько нами
гордий
І засіяли очі мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501101
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Дилетант початківець