І кожна мить нагадувала вальс на мінному полі...
Три години ночі. В тісній кімнаті пахло вчорашньою пресою та свіжими думками. І лише радіо тихо іскрило сумними новинами. Розуміючи всю картину сьогодення, кожен із нас намагається не загубити себе. Занадто сугестивною стала реальність, занадто суб'єктивною стала істина. Історію творять переможці, проте де можна знайти в цьому каскаді дрібних перемог та поразок тріумфатора? Неначе ми дійшли до Парнасу, а там лише попіл і покинуті арфи. І лише душевні струни іноді посмикуються і видають ноти радості. Я часто почав тонути в ностальгії. В кожного своя реальність, проте в грудях у всіх однаково пече. Стараєшся за допомогою минулого домалювати картину, яка лежить на мольберті сьогодення. І як важко іноді не долити зайвої води у акварелі, щоб істина не захлинулась в потоці думок, що виникли під катарсисом від зв'язку з соціумом. Тому можна читати хоч минулорічну пресу, головне не втрачати здоровий глузд і збирати зерна правди на полі розрухи і брехні. Коли людина сита своїми думками, інших їй і не потрібно.
Чотири години ночі. Вимкнули звук на передавачі. Ми засинаємо, щоб почути радісну звістку, коли прокинемося. Що об'єднує сильніше будь-якої передвиборчої програми будь-якого кандидата, так це віра в людяність та прагнення до миру. Бо кожен негативний імпульс так або інакше б'є по нас, неначе камінь по склу. От і збирай себе потім по шматках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501061
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: VDMK