руки дитячі , тепло в пісках гублячи,
переплітаються
очі в дітей вміють гратися
в іграшках, в людях і в снах
водять мене незарослими плавнями,
міцно зап'ястя тримаючись
скільки , питаю, ми будем тут бавитись
вже по коліна в багнюці
пальці мої вже холодом миються
лікті встромила в болото
діти слідкують, як я зникаю
тішаться залишком брів моїх, доки
я під землею підслухую шепоти,
як безперервно сміються, шукаючи...
пальці ж бо їхні навчилися бігати
моїм підземним волоссям...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500943
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2014
автор: Іванна Шкромида