І знову жертви…і знову молоді…
Чи ще довго життя забиратимуть боєм?
У нечесній свавільній стрімкій боротьбі,
Щоб в єдиній країні жили ми з тобою?
Скільки ще заридає сумних матерів,
Молодих у прощанні заб’ється дружин?
Скільки ще Україна утратить синів
І над батьком ридатиме до́чка чи син?
Лише за̀питань тѝсячі стеблин…
Весняне небо стелиться до ніг…
З ледь теплих вуст шепочеться молитва…
Себе я, мамо, вибач..не вберіг..
Це моя перша і остання битва
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500856
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: Любов Казмірчук