Сільце наставив обійшла,
Майнула птахом в вись,
Просто сказала, не зі зла,
– Нелюбий, відчепись.
А він і слухати не хоче,
Плете старанно сітку,
І тихо так собі шепоче,
Зловлю свою лебідку.
А вона рибою пірнула,
В глибоке синє море,
І того навіть не збагнула,
Що тіло її голе.
А він чекав і ось та мить,
Нема вже вороття,
Душа від відчаю тремтить,
А він кричить – моя!
– Сенсу немає не впирайся,
Іди в мої обійми,
І наготи ти не жахайся,
Оголені – ми вільні.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/711-ogoleni-mi-vilni.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2014
автор: Антоніна Грицаюк