[i]« ...і попливемо човником
у підземній річці Девона»[/i]
З дитячої загадки
Ой солов’ї, не надривайте душу
ані свою, ані ось так мою,
що я і віру в неземне порушу,
аби вторити п’яно солов’ю.
Ой соловейки, ви такі маленькі,
чому ані у неї, ні в мені
любов’ю переповнене серденько
так не тріпоче у весняні дні?
Які меланхолійні переливи
від серця і до серця в унісон.
Були і ми, як солов’ї, щасливі,
але минає незабутній сон.
Ідемо поряд. Музика у серці,
а у душі кінчається весна.
Ой, не забута рідна сторона.
Ой [i]утопили золоте відерце.[/i]
Відлунює моє забуте скерцо.
Смичок пиляє душу...
Чи вона?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500834
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: I.Teрен