Ранок добрий, мамо й тату,
І моя білява хата,
Ваша мова промениста,
І вода кринична чиста.
Знаю, з вашої любові
Я іду тепер по долі,
І любов не перебуде,
Бо несу, як ви, у люди.
У відрі вода іскриться,
Щастя в зірочці на дні,
Віддала стара криниця
Скарб захований мені.
І на вухо шепотіла:
«Дітям ти його віддай,
Щоб вони не забували
Батьків і дідівський край».
Поклонилася криниці,
Взяла мудрості із дна, –
Вона дітям ще згодиться,
Ця, з криниці, таїна.
Ця людська одвічна сага,
Без якої не прожити,
Що дає життю наснагу,
Рід навчає свій любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500686
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: Надія Гуржій