Степи донецькі кров’ю пломеніють,
Іде війна ,родинна йде війна,
Кати дедалі більше скаженіють.
Кому потрібна ця кривава гра?...
Догрались в контрастрайки наші діти,
Тепер вже вочевидь іди воюй.
Не було кому Богові молитись,
Життя красиве тільки ти малюй.
А чим життя ти красила Людино,
Своєю зрадою до рідної землі?
Забула прадідів,що за майбутнє згинули,
Шукала розкоші для тіла і душі.
Це дикий страх і серце скаженіє,
Від тих невинних і безглуздих жертв,
Невже сестричка «лагідна» Росія,
В жалобі співчуття своє пришле?
Немає слів,вже сто хвилин мовчання,
Не може розум це збагнути все,
Спиніться люди у молитві станьмо,
Бо нас ніхто сьогодні не спасе.
22.05.14р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500644
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: леся квіт