Акація в гердан причепурилась,
Вдивлялась в очі Сивого Дністра,
Неда́рма ця краса її дісталась,
Бо водами його жила вона.
А він уже давно її не пара,
від ревнощів вербових постарів.
Хотів кохати й бути ще коханим,
Та зрадила з струмочком та верба.
Зосталася акація колюча,
Не знав Старий чим колючки сховати.
Подав їй силу із води цілющу,
Й зумів гердан квітковий одягати.
Акація до сонця посміхнулась,
Пацьорки ся́яли неначе діаманти.
До Сивого Дністра вона горнулась,
А він кохав її,бо вмів кохати.
22.05.14р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500570
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: леся квіт