Чомусь сняться твої світлі коси,
Моя фея із минулих днів.
Ще здається, нас чекають роси
На траві заквітчаних садів.
Сню тобою! А між тим, невпинно,
Десь у вирій відлітають дні.
І обіймів ручок лебединих
Вже ніколи не відчуть мені!
Сниться ще: ідемо по дорозі,
А навкруг – як і колись, жита!
Над ставком, в червонім верболозі,
Павутинка б’ється, золота.
Ти сама, як дивовижна квітка,
Прикрашаєш сад минулих днів.
Така ніжна, трепетна і близька,
Моя фея неспокійних снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500523
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: dovgiy