Світ зачарований, в нім скільки туманностей,
Наче ти в космосі йдеш по землі.
Скільки загального та індивідуальностей
Скільки тут сонця у ранковій імлі.
Всього тут намішано, мов фарби розлито,
Одне здоровенне, живе полотно.
За хмарами гори, ліс за болотом,
За лісом твоє сумовите вікно.
І світ цей сіро-незадоволений
тобі здається прозою,
Важким, нудним тритомником
у тебе на столі.
Кричить і шепче він загрозою
Від ночі до зорі.
А ти сидиш кривляєшся,
тобі не треба радості.
Аби прожити день
Швидчіш, швидчіш, швидчіш.
Не жаль тобі вчорашнього
Не потребуєш кращого.
Без жалю і без пам’яті
живеш у забутті.
Та ж світ навколо – це поезія,
Незрима чудна Полінезія.
Ніхто тут не кращий і не гірший,
Просто дехто не потребує віршів….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500481
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: Озелла Радукевич