Прокинулася... день новий стрічаю.
До неба свою душу піднесу...
З молитвою ранковою звертаюсь
До Господа: Подай мені, прошу...»
Та враз мої слова кудись зникають.
Ранковий промінь поглядом ловлю…
Життя моє всім повне, аж до краю.
Про що Тебе, мій Боже, я молю?
Є в мене друзі, дім, сімя, зарплата.
Я дихаю, я бачу, я сміюсь.
Є руки, щоб могла я обійняти.
І серце є... Тому іще люблю.
І сенс життя душа в ту мить побачить,
Бо не буває щастя в слові «дай».
Мій Господи, за все Тобі я вдячна!
Лиш про одне молю: "Не забирай…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500443
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Мирослава Стульківська